Так регламентує ЗАКОН УКРАЇНИ "Про відходи", а саме Абзац шостий частини третьої статті 34, Пункти "б", "в", "г", "ж", "з", "й", "л" частини першої статті 17, Пункт “е” частини першої статті 32, Частина перша, Частина друга, Абзац другий частини третьої статті 34, Пункти "а", "б", "г", "д", "ж", "з", "і" частини першої статті 42, Стаття 43.

Це визначається у Постанові КМУ від 13 липня 2000 р. № 1120 "Про затвердження Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням і Жовтого та Зеленого переліків відходів", а саме в Абзаці третьому пункту 2 Положення, Додатку 2 до Положення, Жовтому переліку відходів. В загальному вигляді це також визначено в ЗАКОНІ УКРАЇНИ "Про відходи", а саме в Абзаці третьому статті 1.

До цього зобов’язує ЗАКОН УКРАЇНИ "Про відходи", а саме Абзац шостий частини третьої статті 34.

Це можна зробити на сайті профільного міністерства за посиланням: https://mepr.gov.ua/content/perelik-licenziativ-na-provadzhennya-gospodarskoi-diyalnosti-z-povodzhennya-z-nebezpechnimi-vidhodami.html

Тому що такої вимоги у чинному законодавстві не існує.  У Абзаці шостому частини третьої статті 34 ЗАКОНУ УКРАЇНИ "Про відходи" сказано: "… небезпечні відходи передаються суб’єктам господарювання, що мають ліцензію на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами", тобто конкретні назви операцій (і в тому числі операція "утилізація") не регламентуються.

Тому що, згідно ЗАКОНУ УКРАЇНИ "Про відходи", окрім поняття "утилізації відходів" існують ще інші операції з відходами ("видалення", "захоронення", "знешкодження", "оброблення", "збирання", "зберігання", "перевезення відходів"), які, в тому числі, виключають поняття "утилізації відходів". Згідно ж міжнародної класифікації, зазначеній у БАЗЕЛЬСЬКІЙ КОНВЕНЦІЇ "про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх видаленням", усі операції з відходами поділяються на операції з видалення та операції з утилізації (утилізації у широкому значенні, так як включають в себе рекуперацію, рециркуляцію, утилізацію, пряме, повторне чи альтернативне використання відходів), що повністю відповідає змісту Постанови КМУ від 13 липня 2000 р. № 1120 "Про затвердження Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням і Жовтого та Зеленого переліків відходів". Таким чином ми, на вимогу чинного законодавства, в Акті надання послуг вказуємо наступне: "Вилучення «назва відходів» для подальшої утилізації або видалення".

Кількість відходів, яка протягом одного року обов’язково повинна бути передана суб’єктом господарювання для їх подальшої утилізації або видалення повинна зазначатися у "декларації про відходи" (Абзац тридцять перший, тридцять другий статті 1 ЗАКОНУ УКРАЇНИ "Про відходи", ПОСТАНОВА КМУ від 18 лютого 2016 р. № 118 "Про затвердження Порядку подання декларації про відходи та її форми"), або у "дозволі на здійснення операцій у сфері поводження з відходами" (Пункт "с" частини першої статті 17 ЗАКОНУ УКРАЇНИ "Про відходи").

У ДЕРЖАВНОМУ КЛАСИФІКАТОРІ УКРАЇНИ "Класифікатор відходів" ДК 005-96. Також, для ідентифікації відходів та послуг щодо поводження з ними, в залежності від потреби, варто використовувати "Жовтий перелік відходів", "Зелений перелік відходів", "Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням", а саме Додаток 1 "Операції з видалення та утилізації відходів", Додаток 2 "Категорії відходів, які підлягають регулюванню" (затверджені ПОСТАНОВОЮ КМУ від 13 липня 2000 р. N 1120 "Про затвердження Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням і Жовтого та Зеленого переліків відходів"), "Перелік небезпечних властивостей", "Інструкцію з отримання Міжнародного коду ідентифікації відходів", а саме Таблицю 1 "Причини, унаслідок яких речовини, матеріали та предмети підлягають утилізації/видаленню", Таблицю 3 "Категорії потенційно небезпечних відходів (у залежності від їх природи чи активності відходи можуть бути рідкими, густими чи твердими)", Таблицю 4 "Складові (елементи) потенційно небезпечних відходів", Таблицю 6 "Види діяльності, які призводять до утворення потенційно небезпечних відходів" (затверджені НАКАЗОМ Мінекоприроди № 165 від 16.10.2000 "Про затвердження Переліку небезпечних властивостей та інструкцій щодо контролю за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням"), "Перелік наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів" (затверджений ПОСТАНОВОЮ КМУ від 6 травня 2000 р. № 770 "Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів"), НАЦІОНАЛЬНИЙ КЛАСИФІКАТОР УКРАЇНИ ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник" (CPV 2008) (затверджений НАКАЗОМ Мінекономрозвитку від 23.12.2015 № 1749 "Про затвердження національного класифікатора України ДК 021:2015 та скасування національного класифікатора України ДК 021:2007").

Наші назви послуг в Актах надання послуг укладені на підставі "Класифікатора відходів" ДК 005-96, "Жовтого переліку відходів" та "Операцій з видалення та утилізації відходів", затверджених ПОСТАНОВОЮ КМУ від 13 липня 2000 р. N 1120. В цих документах відсутні власні (номенклатурні) найменування товарів, які зазначаються при постановці товару на баланс компанії. За потребою ми надаємо Акт приймання-передачі, в якому вказуємо усі необхідні вам дані (номенклатурні назви, інвентарні номери тощо) і який напряму пов'язаний з Актом надання послуг (шляхом зазначення в ньому номеру і дати Акту надання послуг, до якого даний Акт приймання-передачі додається).

Кожен вид відходів буде утилізовано або видалено (докладний перелік операцій з видалення та утилізації відходів дивіться у Додатку 1 до "Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням") відповідно до вимог законодавства у сфері поводження з відходами, найкращих доступних технологій та вимог Клієнта.

Якщо суб’єкту господарювання не передавати небезпечні відходи протягом одного року з моменту їх утворення, буде накладено штраф відповідно до Частини першої або частини другої статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення у розмірі від 17 000 грн до 85 000 грн з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої.

Платники екологічного податку визначені Статтею 240 Податкового кодексу України (далі за текстом – "ПКУ"). Об’єкт та база оподаткування визначені у Статті 242 ПКУ. Відповідно до пункту 240.1.3. статті 240 ПКУ суб'єкти господарювання сплачують екологічний податок за розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання), а відповідно до пункту 242.1.3. статті 242 ПКУ об’єктом та базою оподаткування є обсяги та види (класи) розміщених відходів, крім обсягів та видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання. Відповідно до Статті 1 Закону України "Про відходи" розміщення відходів - зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах; в свою чергу зберігання відходів - тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації чи видалення), а захоронення відходів - остаточне розміщення відходів при їх видаленні у спеціально відведених місцях чи на об'єктах таким чином, щоб довгостроковий шкідливий вплив відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини не перевищував установлених нормативів. Таким чином розміщення відходів – це постійне (остаточне) зберігання та захоронення відходів, а зберігання відходів суб’єктом господарювання до моменту їх передачі на утилізацію чи видалення є тимчасовим розміщенням відходів, а отже не є предметом сплати екологічного податку.

<Згідно Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" ліцензуванню підлягає поводження лише з небезпечними відходами (Пункт 14 частини першої статті 7 Закону). Відповідно до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами, небезпечні відходи визначені розділом А Жовтого переліку відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2000 р. № 1120. Шини включено у розділ Б Жовтого переліку відходів під номером 84. "відходи пневматичних шин" (шина пневматична - пружна оболонка, призначена для установлення на ободі колеса, яка утворює разом з цим колесом суцільну, переважно тороїдальну, закриту порожнину, яка містить газ (повітря) і яка призначена для використання під тиском, що перевищує атмосферний. У комплекті пневматичної шини може бути пневматична камера, ободна стрічка). Таким чином шини не відносяться до небезпечних відходів і операції з ними не підлягають ліцензуванню.

На сьогодні в Україні на державному рівні не існує законодавчої бази для визначення класу небезпеки відходів.

Відповідно до ПОВІДОМЛЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА "Щодо втрати чинності постанови Головного державного санітарного лікаря України від 01.07.99 № 29", на підставі РІШЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА від 15.07.2014 № 33 "Про необхідність усунення Міністерством охорони здоров'я України порушень принципів державної регуляторної політики згідно з вимогами Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" дія постанови Головного державного санітарного лікаря України від 01.07.99 № 29 "Державні санітарні правила та норми 2. Комунальна гігієна. 2.7. Грунт, очистка населених місць, побутові та промислові відходи, санітарна охорона грунту. "Гігієнічні вимоги щодо поводження з промисловими відходами та визначення їх класу небезпеки для здоров'я населення" ДСанПіН 2.2.7.029-99", незареєстрованої в Міністерстві юстиції України, зупинилася з 16 вересня 2014 року.

 

З ЛИСТА Департаменту екологічної безпеки та поводження з відходами МІНІСТЕРСТВА ЕКОЛОГІЇ ТА ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ від 20.04.2016 N 7/1254-16: "Щодо неможливості визначення класу небезпеки відходів":

 

<...> До Мінприроди надходять численні звернення суб'єктів господарювання щодо неможливості визначення класу небезпеки відходів в зв'язку із рішенням Держпідприємництва від 15.07.2015 р. N 33 щодо призупинення дії постанови Головного державного санітарного лікаря України від 01.07.99 р. N 29, якою затверджено "Державні санітарні правила та норми 2. Комунальна гігієна. 2.7. Ґрунт, очистка населених місць, побутові та промислові відходи, санітарна охорона ґрунту. "Гігієнічні вимоги щодо поводження з промисловими відходами та визначення їх класу небезпеки для здоров'я населення" (ДСанПіН 2.2.7.029-99).

На сьогодні на державному рівні не затверджений перелік (класифікатор) відходів із встановленими класами небезпеки, але в окремих регіонах використовуються такі локальні переліки в межах функціонування регіональних систем управління відходами.

<...> Листом, що направлений від 06.02.2015 р. N 7/270-15 до МОЗ, Мінприроди звертала увагу, що відсутність чинного нормативного документа зумовлює невиконання вимог статті 34 Закону України "Про відходи": небезпечні відходи за ступенем їх шкідливого впливу на навколишнє природне середовище та на життя і здоров'я людини поділяються на чотири класи і підлягають обліку. Клас відходів визначається виробником відходів відповідно до нормативно-правових актів, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Станом на цей час відповіді від МОЗ Мінприроди не отримано.

<...> Робочою групою підготовлено проект нової редакції Закону України "Про відходи", яким передбачено інший механізм визначення відходів небезпечними згідно з Директивою 2008/98/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 19 листопада 2008 року про відходи та скасування окремих Директив.

В Україні, як і в багатьох інших країнах, утилізація старих автомобілів регулюється на законодавчому рівні. Згідно з чинним в Україні законодавством, офіційна утилізація автомобіля передбачає наступну процедуру:

- зняття транспортного засобу з обліку;

- подача заяви про утилізацію автомобіля;

- отримання відповідного дозволу на утилізацію;

- укладення договору утилізації автомобіля з компанією, яка надає даний вид послуг.

Поняття «макулатура» є досить широким, але не вс то папір, що називається паперовим. Існує певний перелік, які паперові відходи підлягають переробці. Це:

- газети та журнали з неламінованого паперу;

- листи офісного паперу;

- картонні папки - швидкозшивачі;

- упаковки з гофрованого картону;

- зошити, книжки;

- паперові мішки (не ламіновані).

У той же час, коробка з-під молочних продуктів насправді є не макулатурою, а багатошаровим полімером, який не підлягає переробки як паперові відходи. Як і одноразові «паперові» стаканчики, оброблені пластиковим складом для запобігання їх розмокання. 

На сьогоднішній день в Україні відсутній систематичний збір пластикової тари, пластмасових і поліетиленових матеріалів від населення і промислових об'єктів. Однак після цього присутня необхідність сортувати ці відходи, збирати і передавати компаніям що займаються їх обробленням. 

Головний мінус полімерних відходів полягає в тому, що їх розкладання може тривати до 1000 років. Крім того, відходи легких матеріалів, таких як поліетилен, легко розносяться зі звалищ вітром, потрапляють у водойми. В результаті вони можуть засмічувати водостічні каналізації, викликати загальне забруднення міст і незаселених територій. 

Тому полімерні відходи потребують спеціальних методів відновлення (утилізації) або видалення.

1. Після сортування пластикові відходи надходять в цех з підготовки сировини і попередньої підготовки (якщо це необхідно), де відбувається поділ за кольорами або відділення поліетилену від поліпропілену.
2. Відходи плівкового типу піддаються агломерації, тобто розмелюються. Перемелений матеріал за допомогою виморожування перетворюється в агломерат у вигляді поплутаних клубків.
3. Для твердих пластиків (бідони, бочки, піддони) утилізація починається з дроблення, розмелювання до розміру частинок 15-20 мм, які надходять у мішки, прикріплені до стелажів.
4. Наступний крок - грануляція отриманої сировини в підготовчому цеху з урахуванням вимог до майбутнього виробу або сировини.
5. Останній етап - гомогенізація з домішками з метою отримання пластмасового регрануляту за певними рецептурами. Регранулят повинен бути однаковим за фізичними властивостями, як і майбутня продукція, що виготовляється з нього. Далі гомогенізована суміш в розплавленому стані подається на шнековий екструдер для того, щоб отримати кінцевий продукт утилізації пластмас - конфекціонований за допомогою розрізного верстата регранулят, який є готовою сировиною для виготовлення нових полімерних виробів.
 

Полімерні види відходів утворюються в досить великих кількостях, тому їх переробка  має стати обов'язковою. Для прикладу такими відходами є: :

- ПВЩ (поліетилен високої щільності) - труби, пляшки – іграшки, паливні баки;

- ПНЩ (поліетилен низької щільності) - мішки, плівки, гнучкі контейнери, пакети;

- ПЕТ (поліетилентерефталат) - харчові упаковки, килими, тара;

- поліпропілен - харчові контейнери, автодеталі, ящики;

- полістирол - контейнери для молокопродукції, посуд;

- ПВХ (полівінілхлорид) - кабель, рами, покриття, пляшки, медичні вироби, кредитні картки.