Утилізація текстильних відходів і шкіряних виробів

Будь-яка промисловість і сфера торгівлі передбачає наявність відходів. До текстильних відходів прийнято відносити матеріали, що залишилися в процесі виробництва природних або штучних волокон (ниток або пряжі), волокнистих та інших нетканих виробів. Крім того, до них можна віднести некондиційні (браковані), зіпсовані, застарілі трикотажні предмети одягу, взуття та інтер'єру (скатертини, фіранки та ін.), які підлягають відновленню / рециклінгу (утилізації / переробці) або видаленню.

Клієнтами з відновлення/рециклінгу (утилізації/переробки) або видалення відходів текстилю та шкіряних виробів є компанії, підприємства, установи та організації, які використовують у своїй діяльності (мають на балансі) або виробляють, імпортують чи продають текстильні та шкіряні вироби.

Основною вимогою до паковання відходів текстилю та шкіряних виробів з метою їх перевезення та тимчасового зберігання до моменту відновлення або видалення є запобігання їх потраплянню в навколишнє середовище.

Утилізація текстильних відходів

Відпрацьовані текстильні вироби і матеріали діляться на два типи: виробничі та споживчі. Виробничими відходами називають текстиль, що залишився внаслідок виготовлення ниток, волокон (котон, бавовна і т.д.), полотен та інших швейних виробів. До відходів споживання слід віднести бракований, зіпсований, старий або зношений одяг, в тому числі спецодяг, штори та інші трикотажні предмети побуту.

У свою чергу, виробничі текстильні відходи  можна розділити на три види в залежності від типу матеріалу:

- натуральні – виготовляються на основі органічної сировини (шовкові тканини, волокна з бавовни і льону, вовняні вироби);

- хімічні – основою виступають синтетичні тканини, виготовлені із застосуванням штучних і хімічних речовин;

- змішані – у виробництві волокон використовуються природні і хімічні компоненти.

Також текстильні відходи прийнято розділяти по їх подальшій експлуатації:

- прядомі – отримана вторинна сировина з'єднується з основними матеріалами для виробництва пряжі;

- ватні – використовуються з метою переробки в вату;

- валяльно-повстяні – переробляються в текстиль нетканого типу.

Рециклінг (переробка текстильних відходів у вторсировину) включає в себе кілька етапів. На першому з них виконується дезінфекція, а також чистка та видалення «зайвих» компонентів і домішок.

Після промивання відходів вони висушуються і направляються в спеціальний агрегат, який розпушує відходи різних типів. Оснащена ножами установка розрізає масу, ділячи її на безліч дрібних компонентів.

Далі відбувається "видобуток" окремих волокон, які витягуються за допомогою спеціального барабана, оснащеного кілочками для намотування.
На наступному етапі вироблені волокна розбиваються з цільної маси на окремі нитки. Матеріал розчісується і сплітається в пряжу для виробництва корисної вторсировини.

Отримана сировина відправляється під прес і пакувальний конвеєр. Пресування здійснюється за допомогою рідинного тиску, що дозволяє отримати плоске полотно.

Що стосується отримання вати з текстильної переробки, то спеціальне обладнання застосовується тільки після проходження всіх етапів переробки розчісування пряжі.

Сировина, що вироблена з текстильних відходів, може експлуатуватися в різних галузях, включаючи будівництво, виробництво предметів інтер'єру та виготовлення взуття.

Якщо відновлення / рециклінг відходів текстилю та шкіряних виробів економічно недоречний чи неприйнятний відповідно до вимог клієнта (зазвичай, при знищенні некондиційної / бракованої товарної продукції), їх видаляють шляхом захоронення на відповідному полігоні.

Утилізація шкіряних відходів

До відходів шкіряного виробництва відносяться:

- обрізки шкур тварин;

- напівфабрикати зі шкіри тварин;

- фрагменти, які утворюються в ході підготовки вихідного матеріалу.

До відходів споживання шкіри відносяться браковані, зіпсовані, відпрацьовані шкіряні вироби: одяг, взуття, інші промислові та побутові вироби.
Відходи зі шкіри також поділяють за стадіями приготування: з попереднім дубленням і без попереднього дублення.

Відходи шкіряних виробів також обробляються в кілька етапів. Спочатку вони сортуються  і потім ті, що не підлягають вторинній переробці відправляються на остаточне видалення шляхом:

- термічного оброблення в спеціальних витяжних шафах з відводом токсичного продукту горіння;

- біологічного оброблення (компостування) з подальшим розкладанням, в тому числі під впливом хімічних речовин;

- захоронення на профільних полігонах;

- консервації в герметичній тарі з подальшим зануренням в підземні бункери на тривале зберігання.

В результаті відновлення (утилізації) відходів шкіри можна також отримати сировину для виробництва активованого вугілля, клеїв, харчових добавок, матеріал для нижньої частини взуття, наповнювач для будівельних матеріалів, добавки до паливних брикетів і т. д.