Утилізація моторних і трансмісійних мастил

До відпрацьованих мастил відносяться мінеральні мастила, що вироблені з сирої нафти, або синтетичні мастила, забруднені фізичними та/або хімічними домішками. Залежно від застосування і операційного середовища, мастило забруднюється або погіршує свої властивості, після чого стає непридатним для подальшого використання. 

Відпрацьовані мастила класифікуються як небезпечні відходи класу 2 або 3 (високонебезпечні або помірно небезпечні) оскільки несуть в собі серйозну загрозу для навколишнього середовища і здоров'я людей. Вони більш небезпечні, ніж сира нафта, оскільки в них містяться змінені в ході експлуатації добавки, поліолефіни, смоли, механічні домішки та інші забруднювачі.

Вимогами до тари для перевезення та тимчасового зберігання відпрацьованих масел, мастил, олив є:

-наявність горловини, яка герметично закривається, що виключає можливість розливання (витоку) речовини в процесі транспортування;

- для виключення розриву (деформації) первинної тари від надлишкового внутрішнього тиску і розливання речовини під час перевезення вона повинна заповнюватися неповністю – недоливання тари (газова подушка) встановлюється у відсотках номінальної ємності посудини (не менше 10%).

Замовниками послуги утилізації відпрацьованих мастил, масел, олив моторних, трансмісійних та інших є станції технічного обслуговування, автотранспортні підприємства, вантажоперевізники, виробники, імпортери, дилери та дистриб'ютори, компанії з власним автопарком тощо. 

Способи утилізації відпрацьованого мастила

На жаль, в даний час в Україні велика частина моторних мастил, які відпрацювали свій термін експлуатації, просто зливається – або в каналізацію, або у водойми і дренажні системи, забруднюючи тим самим воду і грунт.

Деяка частина відпрацьованих мастил переробляється (утилізуються), в процесі чого видаляються забруднюючі частинки і вода. Отриманий продукт переробки потім може використовуватися повторно, як за своїм початковим призначенням, так і у якості змащувального агента у будівництві та металургії, або як паливо, в тому числі  для отримання теплової енергії. Однак, проведення даного процесу без спеціальних запобіжних заходів також може завдати шкоди навколишньому середовищу. В даному випадку – зашкодити повітрю.
Найбільш безпечним і ефективним способом утилізації є регенерація відпрацьованого моторного і трансмісійного мастила.

Регенерація відпрацьованих мастил

Для регенерації відпрацьованих мастил можуть застосовуватися різноманітні технологічні операції, які засновані на фізичних, хімічних і фізико-хімічних процесах, і полягають в обробці мастила з метою видалення з нього продуктів старіння і забруднення.

В якості технологічних процесів зазвичай дотримується наступна послідовність методів: механічний (для видалення з мастила вільної води і твердих забруднень); теплофізичний (випарювання, вакуумна перегонка); фізико-хімічний (коагуляція, адсорбція).

Якщо даних методів недостатньо, використовуються хімічні способи регенерації мастил, які пов'язані із застосуванням більш складного обладнання і є значно витратними.

Залежно від процесу регенерації отримують 2-3 фракції базових мастил, з яких за рахунок компаундування і введення присадок можуть бути приготовлені товарні мастила та рідини (моторні, трансмісійні, гідравлічні, мастильно-охолоджуючі рідини, пластичні мастила). Середній вихід регенерованого мастила з відпрацьованого, що містить близько 2-4% твердих забруднюючих домішок, воду і до 10% палива, становить 70-85% продукту, в залежності від застосовуваного способу регенерації.

Отримане відновлене мастило може використовуватися повторно, а з урахуванням можливості проведення його регенерації, термін експлуатації продукту є практично нескінченним.